Аліменти. Що змінилося?

08 липня 2017 року, було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до якого внесені зміни до Сімейного кодексу України та Цивільно-процесуального кодексу України, а саме змінено порядок стягнення аліментів на дитину, розмір аліментів, порядок розрахунку заборгованості по аліментах, правила визначення можливості особи виплачувати аліменти.

Новий закон визначив, що аліменти вважаються власністю дитини, а не того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відтепер отримувач аліментів має розширення можливості щодо вибору способу стягнення. Так, за минулою процедурою аліменти визначалися як частка від доходу платника, а якщо заробіток платника був нерегулярним, то кошти стягувалися у твердій сумі. Зараз отримувач аліментів наділений винятковим правом у виборі того, як стягувати аліменти – у частці від доходу платника чи у фіксованій сумі (твердій грошовій сумі). До того ж одержувач аліментів у подальшому може в судовому порядку змінити спосіб стягнення аліментів.

Отже, платник аліментів тепер не може вплинути на вибір способу стягнення аліментів, проте за ним залишилось його право клопотати про зменшення розміру виплат (наприклад, якщо змінився матеріальний стан, погіршилося здоров’я платника тощо).

             Законодавцем було розширено перелік обставин, які враховуються під час визначення розміру аліментів. Так, окрім стану здоров'я, матеріального становища дитини та платника аліментів, перебування інших осіб на утриманні платника, суд братиме до уваги наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. На визначення розміру аліментів тепер впливатимуть витрати та неофіційні доходи платника. При цьому мають значення придбані об’єкти рухомого чи нерухомого майна, вартість яких у 10 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та джерело походження яких платник не довів.

Суттєвих новацій є збільшення порівняно із чинними мінімальних розмірів аліментів, що на одну дитину відтепер мають становити щонайменше 50 % прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (до змін було 30 %). І це ще не все. Статтю 183 СК доповнено абсолютно новою нормою, якою передбачено можливість одного з батьків, які проживають із дитиною, звертатись із заявою до суду про видачу судового наказу стосовно такого розміру аліментів: на одну дитину – однієї чверті; на двох – однієї третини; на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.  Прожитковий мінімум на дитину в 2018 році становить: для дітей віком до 6 років – з 01 січня 2018 - 30 червня – 1492 грн., з 01 липня - 30 листопада 1559 грн., з 01 грудня – 1626 грн .; для дітей віку від 6 до 18 років – з 01 січня 2018 - 30 червня – 1860 грн., з 01 липня - 30 листопада 1944 грн., з 01 грудня – 2027 грн. 

Отже, у разі подання заяви на суму, що перевищує встановлений поріг для видачі судового наказу, заявнику буде відмовлено у видачі такого наказу. Куди ж звертатися?

В більшості випадків аліменти стягуватимуться не на підставі судового рішення, а на підставі судового наказу. Звертатися потрібно до суду за зареєстрованим місцем проживання боржника або стягувача (оскільки на утриманні стягувача перебувають діти).

У заяві про видачу судового наказу викладається вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу платника на одну дитину, 1/3 доходу – на двох дітей, 1/2 доходу – на трьох і більше дітей. Отримувач аліментів може зазначити у заяві про бажання отримувати аліменти у фіксованій сумі (50% від прожиткового мінімуму). При цьому закон забороняє платнику аліментів звертатися до суду із заявою про скасування судового наказу.

Процедура наказного провадження фактично звільняє одержувача виплат від довгих судових тяганин, які часто супроводжували процес стягнення аліментів, так як не потрібен виклик сторін до суду, заслуховування їхніх пояснень і взагалі проведення судового засідання. Окрім того, платник не зможе створювати штучні перепони для розгляду судом у позовному провадженні справ про аліментні зобов’язання, оскільки нові зміни до Закону забороняють зупиняти такі провадження з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини чи спілкуванні з нею.

Отримавши заяву, суд відкриває провадження у справі та протягом п’яти днів з моменту відкриття провадження видає стягувачеві судовий наказ. Не пізніше наступного дня судовий наказ надсилається боржнику. Боржник може подати заяву про скасування судового наказу протягом 15 днів з дня його отримання. Після спливу строку на оскарження (15 днів) судовий наказ набирає законної сили. Саме в цей момент стягувач можете пред’явити судовий наказ до виконання органам державної виконавчої служби, які у свою чергу будуть випробовувати кошти у боржника.

Слід звернути увагу на порядок сплати судового збору, так відповідно до законодавства від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів. Наразі не потрібно сплачувати судовий збір не лише у справах про безпосереднє стягнення аліментів, але й у справах, що стосуються оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів чи зміни способу їх стягнення. Однак, треба розуміти, що якщо відтепер такі справи будуть вирішуватися в порядку наказного провадження, ця норма не буде застосовуватися до заявника. Так, за подання і отримання судового наказу про стягнення аліментів на дитину необхідно буде сплатити судовий збір в розмірі 20% від мінімального прожиткового мінімуму.

Щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, таке можливо але з застереженням, тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Це означає, що заявнику буде відмовлено у відкритті позовного провадження, якщо останній не звертався до суду з заявою про видачу судового наказу.

Звертаємо увагу на конкретизацію встановленої відповідальності за прострочення сплати аліментів. Отже, стягнення за рішенням суду або за домовленістю між батьками неустойки (пені) у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день їх прострочення має здійснюватися від дня прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені (однак не більше 100 % заборгованості). Крім того, закон передбачає відповідальність за порушення щодо сплати додаткових витрат на дитину (потреба в розвитку здібностей дитини, її хвороба, каліцтво тощо). У такому випадку сума заборгованості виплачується з урахуванням індексу інфляції за час прострочення і 3% річних. Строк щодо обов‘язку платника оплатити додаткові витрати встановлюється рішенням суду. Якщо цей строк не встановлено чи немає домовленості із цього приводу між батьками, прострочення починається після спливу 7 днів після пред‘явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових коштів, фактично ним оплачених.

Вищезазначені нововведення усувають можливості платника щодо ухилення від утримання дітей і затягування судового процесу, деталізують норми закону, пов'язані зі стягненням аліментів.

Прес-служба Біляївського районного суду

Одеської області