Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Звільнення від кримінальної відповідальності на певному етапі судового розгляду та від призначеного покарання тягнуть за собою різні суттєві правові наслідки.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 456/1917/15-к та встановив, що звільнення від кримінальної відповідальності на певному етапі судового розгляду та від призначеного покарання тягнуть за собою різні суттєві правові наслідки, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого по суті чи залишення його без розгляду.
За вироком Стрийського міськрайнного суду Львівської області особу визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 286 КК – до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, особі остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік з покладанням обов’язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком, 6 грудня 2014 року особа_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за кермом власного автомобіля, рухаючись по вулиці, грубо порушила вимоги п.п. 1.5, 1.10., 11.13, 12.1, 12.4 ПДР, своїми діями створила аварійну обстановку, яка призвела до наїзду керованим ним автомобілем на пішоходів, які знаходились на правій частині тротуару. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особі_4 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а особі_2 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім цього, 23 травня 2015 року особа_1, керуючи технічно-справним легковим автомобілем, по автодорозі Київ-Чоп у напрямку до м. Чоп, при проїзді її ділянки, що має заокруглення ліворуч по напрямку руху до м. Чоп, порушила вимоги п.п. 1.2, 1.5; 2.3 б), д); 10.1; 11.3; 12.1; п.13.1, вимоги дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР та виїхала на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створила своїми діями небезпеку для руху та аварійну обстановку водію вантажного автомобіля, який рухався по смузі свого руху, в напрямку до м. Київ, і в якій останній, застосовуючи своєчасне екстрене гальмування керованого ним автомобіля, вже був позбавлений технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення транспортних засобів в даних дорожніх умовах, що призвело до зіткнення між їхніми транспортними засобами. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали технічні пошкодження, а водію вантажного автомобіля згідно з висновком експерта спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Львівський апеляційний суд зазначений вирок місцевого суду скасував у частині призначеного покарання та цивільного позову про відшкодування моральної шкоди.
Особу_1 визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 286 КК – до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
З особи_1 на користь потерпілого особи_3 стягнуто 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду в частині засудження особи_1 за ч. 1 ст. 286 КК і звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження в цій частині закрити. До касаційної скарги додано клопотання, в яких засуджений та захисник просять звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК з підстав, передбачених ст. 49 КК.
ВС підкреслив, що згідно зі ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Статтею 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі.
ВС зауважив, що апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, особа_1 вчинила 23 травня 2015 року. Цей злочин відповідно до ст. 12 КК належить до злочинів невеликої тяжкості, оскільки карається обмеженням волі на строк до 3 років. Перебіг строків давності у справі не переривався, фактів ухилення засудженим від досудового слідства і суду не встановлено.
Однак суд апеляційної інстанції всупереч ч. 2 ст. 285 КПК під час апеляційного розгляду не роз`яснив особі_1 права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Вказане порушення в цій конкретній справі є не лише істотним, але і таким, яке потребує нового апеляційного розгляду, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності на певному етапі судового розгляду та від призначеного покарання тягнуть за собою різні суттєві правові наслідки, зокрема щодо розгляду цивільного позову потерпілого по суті чи залишення його без розгляду, прийняття рішення за апеляційною скаргою потерпілого по епізоду обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК, з врахуванням приписів ст. 393 КПК про те, що потерпілий має право на апеляційне оскарження судового рішення лише в частині, що стосується саме його інтересів, а також можливість застосування приписів ст. 75 КК у частині засудження особи_1 за ч. 2 ст. 286 КК за епізодом від 6 грудня 2014 року з врахуванням того, що прокурор в апеляційній скарзі не оспорював застосування ст. 75 КК, а потерпілі особа_4 та особа_2 за цим епізодом вирок місцевого суду не оспорювали взагалі.
ВС зауважив, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 285, 370, 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. У зв’язку з цим вирок апеляційного суду щодо особи_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
_03_03.png)
