Статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС: позиція Верховного Суду

Касаційний адміністративний суд ВС ухвалив рішення у справі стосовно можливості особи користуватися правами потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Для вирішення питання щодо можливості особи користуватися правами потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС не мають правового значення зміни у законодавстві стосовно статусу території місця проживання (праці, навчання), якщо на момент внесення відповідних змін така особа вже мала статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Управління соціального захисту населення, Департаменту соціального захисту населення про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Суть спору полягає в тому, що фізичній особі, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та мала статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, та якій з 15 травня 2017 року було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС, безтерміново, Управлінням соціального захисту населення було відмовлено у внесенні подання до Департаменту соціального захисту населення для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії з 15 червня 2017 року, що у подальшому призвело до того, що Департамент відмовив у наданні позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, фізична особа звернулася до суду з адміністративним позовом.

Управління соціального захисту населення, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що з 1 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким статтю 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено. Вказана стаття визначала зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій. Отже, відповідач вважав, що оскільки позивача визнано особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та він проходив огляд вже після набрання чинності вказаним Законом, то позивач не має статусу особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, враховуючи той факт, що з 15 травня 2017 року позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності (захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС), а тому останній має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, а дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, та видачі відповідного посвідчення є неправомірними.

Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення, скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач проходив огляд у квітні 2017 року, тобто після набуття чинності Законом № 76-VIII, отже, він на момент огляду та видачі довідки МСЕК вже не мав статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим, Верховний Суд вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції та погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому суд виходив з положень статті 24 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (про недопустимість скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), а також Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів зазначила, що оскільки позивач набув статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 до 1 січня 2015 року та цей статус було встановлено безстроково, то виключення з 1 січня 2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого виключення з 1 січня 2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілих осіб, яким раніше, до 31 грудня 2014 року, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи; за чинного законодавчого регулювання особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, що постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 697/1504/17 (адміністративне провадження № К/9901/22489/18) доступна за посиланням.  

ДЖЕРЕЛО