Як не повинні себе вести свідки, включені до програми захисту

А і В намагалися уникати погоджених заходів захисту, висували органам влади недосяжні вимоги, не йшли на компроміси, водночас, були присутні в соціальних мережах та на телебаченні. Усе це могло поставити під загрозу статус захищених свідків.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі  «А і В проти Румунії» (заява № 48442/16), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Подружжя пані A та пан В проходили у кримінальній справі як свідки проти їхнього роботодавця, обвинуваченого у корупції. Первинно прокуратура визнала наявність погроз в бік подружжя, а поліція надала негайний захист. Через суперечки у змісті заходів з охорони (А та В відмовлялися підписувати зобов’язання) навіть ставилося питання про припинення захисту, але воно не було погоджене судом.

В кінцевому підсумку свідки були офіційно включені до програми під керівництвом Національного бюро з питань захисту свідків. А. і В. просили змінити їх імена, вивезти їх за кордон та надати їм фінансову допомогу. Але суд відхилив ці запити.

Подружжя вважало заходи щодо їх захисту неефективними. Навіть співробітники поліції визнавали, що не мали жодних вказівок щодо своєї місії, яка у їхній кар’єрі була першою. Також тривали суперечки зі співробітниками поліції через організацію захисту. За ці суперечки на охоронювану особу декілька разів накладався штраф. Крім іншого, під час захисту А. та В. стикалися з погрозами (на порозі помешкання були залишені кулі, були порізані автомобільні шини)

Оскарження заходів захисту не мало успіху і подружжя зрештою залишило країну.

Водночас, вони звернулися до ЄСПЛ. Посилаючись на різні статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони  скаржилися на організацію програми захисту свідків стверджуючи, що вона була недостатньою.

Суд у Страсбурзі вирішив розглянути скаргу заявників відповідно до статті 2 (право на життя) Конвенції і питання полягало в тому, чи органи влади зробили все, що було можливо обґрунтовано очікувати від них для уникнення ризику для життя заявників

ЄСПЛ зазначив, що органи влади помістили заявників під захист відразу після виявлення ризику, проте в наступному процесі були різні затримки: органам влади знадобилося шість місяців для складання протоколів захисту та надання їх заявникам; більше трьох місяців для отримання згоди заявників на участь в програмі захисту свідків; і два місяці для того, щоб прокурор розпочав належну процедуру включення заявників до програми захисту свідків згідно з відповідним законом.

Виявлені недоліки (відсутність чітких інструкцій та належної підготовки у правоохоронців) ризикували поставити під загрозу захист заявників. Хоча така ситуація сприяла ескалації конфліктів і недовірі між заявниками та поліцією, вона не обґрунтовувала провокаційну поведінку заявників та нехтування власними обов’язками щодо їх захисту.

Заявники повністю усвідомлювали свій обов’язок співпрацювати з органами влади, який був включений до протоколів захисту, і які вони. Але на практиці вони неодноразово не виконували свої зобов’язання та порушували протоколи. Також вони не співпрацювали і неналежним чином поводилися зі співробітниками поліції. А і В намагалися уникати заходів захисту та перешкоджати роботі службовців і, як стверджувалося, висунули органам влади недосяжні вимоги щодо зобов’язання знайти їм нову роботу, а також відмовлялися від компромісів.

Заявники були присутні в соціальних мережах та на телебаченні, що могло поставити під загрозу статус захищених свідків. Заявники також відмовилися від пропозиції переселення в Румунії.

Нехтуючи зобов’язанням дотримуватися протоколів захисту, заявники вирішили поїхати за кордон, що на практиці, припинило їх захист і потенційно наражало їх на серйозний ризик. Навіть в цій ситуації органи влади не скасували їх захист, а підтримували контакт і продовжували надавати їм фінансову підтримку.

ЄСПЛ оцінив зусилля органів влади для продовження захисту, незважаючи на відсутність співпраці заявників замість того, щоб виключити їх з програми захисту свідків. Хоча така можливість була передбачена законодавством. Тож зрештою суд у Страсбурзі дійшов висновку, що органи влади зробили все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для захисту заявників від передбачуваного ризику для їх життя. Таким чином, вони дотрималися вимог статті 2 Конвенції і це положення не було порушене.

З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «А і В проти Румунії» (заява № 48442/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

ДЖЕРЕЛО