КЦС висловився щодо виконання рішення про поновлення працівника на роботі

Особа оскаржила наказ про звільнення її з посади провідного бухгалтера згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).

Позивач зазначала, що рішенням апеляційного суду був скасований наказ відповідача про звільнення її за прогул та поновлено її на займаній посаді. Вона на початку робочого дня з`явилася до товариства для здійснення своїх посадових обов`язків. Позивач була допущена до приміщення заводу та в кабінет бухгалтерії, де перебувала весь робочий день. Однак, згодом її не було допущено до робочого місця, проте, її завели у пусту кімнату, де стояв лише стіл та стілець. Дане приміщення було холодним та сирим, що унеможливлювало її перебування у ньому без шкоди її здоров`ю. А наказ про поновлення її на роботі їй вручений не був, а також не було роз`яснено відповідно до вимог закону, її права та обов`язки, не проінформовано під розписку про умови праці, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не забезпечено робоче місце необхідними для роботи засобами.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди зазначили, що позивач була достеменно обізнана про її поновлення на роботі, але при цьому, вона допустила порушення трудової дисципліни, оскільки тривалий час не з`являлася на робочому місці після поновлення, та не повідомляла відповідача про причини відсутності на роботі, що свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку - прогулу без поважних причин, та відповідно вказує на законність її звільнення з цих підстав, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Касаційний цивільний суд також не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

ВС зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що стосовно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суди встановили, що на виконання рішення суду відповідачем було видано наказ про поновлення особи на роботі та у пункті 4 даного наказу було зазначено про необхідність подання позивачем її трудової книжки для внесення відповідних записів. Даний наказ позивач отримала поштою, однак на роботу не з`явилася та не надала трудову книжку, що підтверджено доказами у справі та не заперечувалося представниками позивача при розгляді справи.

КЦС зауважив, що невнесення відповідного запису до трудової книжки позивача не вказує на протилежне, оскільки в даному випадку відсутність відповідного запису у трудовій книжці є наслідком бездіяльності позивача, яка не надала трудову книжку відповідачу, а відсутність такого запису не може вказувати на непоновлення її на роботі.

А зазначені представниками позивача причини невиходу на роботу (робоче місце не було забезпечено належним для посади позивача інвентарем) визнані судами неповажними, оскільки в пункті 3 наказу про поновлення позивача на роботі чітко визначено її робоче місце, і доказів невідповідності його певним санітарним або іншим нормам організації праці позивачем до суду не надано.

Крім того, не взяв КЦС до уваги покликання скаржника щодо того, що позивач не була поновлена роботі в рамках примусового виконання рішення суду державним виконавцем, оскільки в даному випадку відповідачем було добровільно виконано рішення суду, зокрема, в частині поновлення позивача на роботі шляхом винесення відповідного наказу, що узгоджується з вимогами статті 24 КЗпП України та статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова від 10.06.2020 у справі № 401/3386/17).

ДЖЕРЕЛО