Стягнення аліментів з батька, який має інвалідність: практика Верховного Суду

Надання дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду щодо стягнення аліментів.

Судом встановлено

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що сторони 23 березня 2016 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 53.

В шлюбі народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю та повністю знаходяться на її утриманні.

Вказує, що шлюбні відносини із чоловіком припинені у зв`язку із непорозумінням, разом не проживають, спільне господарство не ведуть.

На підставі вказаного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила: шлюб розірвати; прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_1 »; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення малолітньою донькою трирічного віку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 березня 2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 53, розірвано.

Змінено ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище на дошлюбне — « ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що відповідач визнав позов в частині розірвання шлюбу.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд виходив з того, що обов`язки батьків утримувати дитину є однаковими. Присуджуючи розмір аліментів, суд, виходив з принципів розумності та справедливості, врахував матеріальне становище сторін, наявність у відповідача на утриманні інших осіб.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення аліментів на утримання позивачки, суд, з огляду на приписи статті 84 Сімейного кодексу, виходив із обґрунтованості та доведеності таких вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів, представник відповідача - адвокат Давигора С. А. подав апеляційну скаргу на нього.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини скасовано та прийнято в цій частині вимог нову постанову.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

В решті рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, апеляційний суд виходив з того, що наявні правові підстави для звільнення батька від обов`язку утримувати дитину, оскільки дохід дитини набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю потребиОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання позивачки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачці, а тому відсутня обов`язкова умова, передбачена частиною четвертою статті 84 Сімейного кодексу України, для стягнення з відповідача аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 180 Сімейного кодексу (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи з наступного.

Із змісту оскаржуваного рішення убачається, що апеляційний суд відмовив у задоволенні зазначених вимог з підстав наявності у власності малолітньої дитини квартири, що була подарована їй відповідачем, а також у зв`язку з тим, що дохід доньки набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю її потреби.

Згідно з частинами першою та другою статті 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її. Таким чином, положення зазначеної статті застосовуються виключно з метою припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно.

Установлено, що згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 подарував своїй доньці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що відповідач подарував квартиру своїй дитині в рахунок саме аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти для дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. Крім того, квартира була подарована доньці під час сумісного проживання сторін разом із дитиною однією сім`єю.

Відповідно до статті 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що дохід дитини набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю потреби доньки.

Зокрема, твердження відповідача про те, що дохід дитини є достатнім для повного забезпечення її потреби є припущенням, яке не доведено жодними доказами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При таких обставинах, встановивши, що малолітня дитина проживає разом із матір`ю, суд першої інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, доводів і заперечень, дослідивши усі надані сторонами докази, надавши їм належної правової оцінки за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини.

Визначаючи розмір аліментів, районний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров`я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини та обґрунтовано визначив розмір аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку в частині щодо задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини.

Щодо постанови Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 .

Разом із тим, встановлено, що відповідач не в змозі надавати передбачену статтею 84 СК України допомогу, оскільки є інвалідом 2 групи без права отримання пенсії по інвалідності, доходів не отримує.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Повний текст постанови КЦС ВС від 27.05.2020 № 712/4702/19 (61-929св20) доступний за посиланням.

ДЖЕРЕЛО