Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Свідок — ключова фігура для обвинувачення. Але як бути, якщо він сам далеко не безгрішний та вважає за краще не світитися в суді або ж вирішує зникнути з поля зору? ЄСПЛ пояснив, чи може вирок будуватися на настільки хитких доказах.
Невдалі наркодилери
Колишньому слідчому Михайлу Черниці були пред’явлені обвинувачення в крадіжці опію, вилученого як речовий доказ у справі, яку він розслідував. Згідно з матеріалами справи наркотик був викачаний з банки, в якій зберігався, а потім слідчий розбавив рідину.
Щоб продати дурман, він нібито звернувся до своєї знайомої Н.Ш., і вона запропонувала залучити до цього В.Г. й І.С., які якраз приїхали до Луцька з Криму. Перший відмовився від такого «бізнесу», а другий взяв банку із собою. Але, як потім показали ці свідки, по дорозі І.С. посвятив у плани попутника, і той переконав, що це може бути «підстава». Тому опій вони нібито викинули. А коли до них приїхав кур’єр за грошима, м’яко пояснили, куди йому слід прямувати.
Під час попереднього слідства проводилися очні ставки між свідками та вже колишнім слідчим. Потім, уже в суді, Н.Ш. підтвердила свої показання. А ось кримських кур’єрів доставити в суд не вдалося: Служба безпеки повідомила, що не змогла їх знайти. Тому в суді були зачитані їхні показання під час досудового слідства.
У серпні 2008-го, тобто через 3 роки після арешту, М.Черника був визнаний винним у крадіжці та незаконному зберіганні великої кількості наркотичних засобів з метою продажу й засуджений до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Однак Апеляційний суд Волинської області скасував це рішення на тій підставі, що свідки не були допитані безпосередньо в суді, а інформації про причини їх відсутності у справі не було.
На повторне слухання під головуванням іншого судді вже не з’явилася й Н.Ш. Суд знову дав доручення знайти свідків і забезпечити їх явку. Проте у вересні 2009 року СБУ надала довідку, що обидва кримчанина хворі на відкриту форму туберкульозу й госпіталізовані. Згідно з медичним висновком подорож за 1000 км негативно позначиться на їхньому стані. А Н.Ш. взагалі як у воду канула, у переносному, зрозуміло, значенні.
Тоді суд оголосив, що 3 ключові свідки не з’явилися з невідомих причин, і допитав колегу М.Черники. Той сказав, що Н.Ш., яка надавала сексуальні послуги, дружила з останнім, і навіть назвав вулицю, на якій вона «працювала». Допитали «колег» Н.Ш., які сказали, що жили з нею в одній квартирі та чули розмови про наркотики.
Одна з товаришок підтвердила: М.Черника розповів Н.Ш., що в нього є деякі наркотики, вилучені як докази, і він хотів би їх продати. Н.Ш. відповіла, що в неї є друзі в Криму, які зможуть це зробити. Потім вона бачила двох кримчан, які кілька разів відвідували квартиру Н.Ш.
Ґрунтуючись на цих свідченнях, суд знову засудив колишнього слідчого до 8 років в’язниці. Показання відсутніх свідків були визнані достовірними, оскільки відповідали одне одному.
Ні апеляційний, ні Верховний суди не дослухалися до аргументів захисту. Вирок залишився в силі.
Відсутність «противаг»
Дещо іншої думки були в Європейському суді з прав людини. У рішенні від 12.03.2020 у справі «Chernika v. Ukraine» зазначається, що показання трьох свідків були центральними у справі, оскільки вони були єдиними безпосередніми учасниками протиправних дій, в яких обвинувачували М.Чернику. Натомість інші лише чули дискусії про можливу операцію з наркотиками, але не знали її подробиць. Усі інші докази проти обвинуваченого зводилися до того, що він міг скоїти злочин, оскільки мав доступ до наркотиків і спілкувався з відсутніми свідками. Таким чином, ЄСПЛ визнав, що саме свідчення останніх були «вирішальними» в тому сенсі, що, імовірно, визначили результат розгляду справи.
Так, влада надала стенограми засідань суду першої інстанції, на яких обговорювалися зусилля щодо виклику свідків. Але не були надані документи з поліції, прокуратури та СБУ, що описують власне процес пошуку свідків. Тобто чи ретельно їх шукали, якщо вони переховувалися.
Зокрема, правоохоронні органи виявилися в принципі не здатними знайти Н.Ш. Хоча під час повторного судового слухання свідок сказав, на якій вулиці вона «працює», немає жодних ознак, що влада намагалася її там знайти. Відповідно, для її відсутності на повторному процесі не було вагомих підстав. (Схоже, у Страсбурзі сплутали Луцьк із Амстердамом, вирішивши, що свідок назвав вулицю, де Н.Ш. знімала клієнтів, як адресу її офісу.)
Що стосується кримських свідків, то ЄСПЛ не знайшов інформації про те, чому їх не було на першому процесі. Мовляв, вони ж не відразу потрапили в лікарню, як тільки повернулися на півострів. Тому у Страсбурзі нагадали, що справедливість судового розгляду залежить від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливіші вони, тим більшу вагу повинні мати «противаги», які забезпечені обвинуваченому.
У цій справі, як зазначає Суд, такими були:
Без вагомих підстав
Стосовно першого чинника ЄСПЛ зазначив, що заявник мав змогу в ході внутрішнього розгляду викласти свою версію подій та поставити під сумнів достовірність показань відсутніх свідків. Одначе це саме по собі не може розглядатись як достатній фактор урівноваження для компенсації нестачі захисту, викликаного відсутністю свідків.
Що стосується другого чинника, хоча додаткові докази були доступні, то вони мали б обмежену цінність без показань трьох ключових свідків.
Можливість зустрітися зі свідками на стадії досудового провадження перекреслювалася відсутністю доступу до доказів у матеріалах справи. Отже, не доводиться говорити про адекватну процесуальну гарантію.
Нарешті, суддя, який визнав заявника винним, не мав змоги особисто допитати будь-якого з трьох основних свідків обвинувачення. У його розпорядженні також не було відеозаписів їхніх заяв, хоча внутрішнє законодавство передбачало їх наявність, що могло забезпечити важливу додаткову гарантію.
Таким чином, влада не змогла показати, що були вагомі підстави для відсутності свідка Н.Ш. на повторному слуханні. Також уряд не продемонстрував наявності особливо суворих гарантій для забезпечення належного розуміння показань цих трьох свідків новим суддею для забезпечення справедливості розгляду. Відповідно, мало місце порушення §1 і п.«d» §3 ст.6 конвенції.
Так що тепер, схоже, судам доведеться заново провести процес, а казначейству — заплатити адвокатові заявника €1500 на покриття судових витрат. Утім, через 15 років знайти свідків у цій справі та ще й у Криму — завдання з розряду нездійсненних.
Валентина МИХАЙЛОВА, «Закон і Бізнес»
_03_03.png)
