Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до постанови водій, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофору, не надала переваги в русі транспортним засобам, що рухалися в зустрічному напрямку прямо та повертали праворуч, чим порушила п.16.6 Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції задовольнив позов, водія, яка наполягала на відсутності порушень ПДР з її боку.
Суд зазначив, що порушення правил дорожнього руху, пов`язане із ненаданням переваги в русі, потребує відеофіксації, оскільки є оціночним і суд повинен пересвідчитись, чи дійсно дії позивача примусили чи могли примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Однак, відповідачем не викладено жодних заперечень та не надано жодних належних доказів правомірності дій посадової особи та на спростування доводів, викладених в поясненнях позивача.
Тому суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження при розгляді справи, у матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд дійшов іншого висновку та відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що патрульними дійсно не було зафіксовано факту правопорушення на нагрудний відеореєстратор, але це не означає, що особа, яка вчинила проступок, має уникнути адміністративної відповідальності.
Суд визнав, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, та свідчення поліцейських - свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову.
Також суд врахував, що позивач отримала під підпис копію спірної постанови про накладення штрафу та письмово не висловила жодних зауважень щодо того, що не погоджується з інкримінованим правопорушенням. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги пояснення позивача, ніяким чином не відреагував на пояснення самих патрульних, які, побачивши з боку позивача порушення Правил дорожнього руху, зупинили транспортний засіб та притягнули водія до адміністративної відповідальності.
З такою позицією суду апеляційної інстанції не погодився КАС, який визнав вірним вирішення спору судом першої інстанції.
ВС зазначив, що відповідачем не було надано до судів попередніх інстанцій жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Колегія суддів визнала безпідставним врахування судом апеляційної інстанції пояснень відповідача в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції.
ВС зазначив, що свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Також Суд визнав безпідставним врахування судом апеляційної інстанції того факту, що позивач при притягненні її до адміністративної відповідальності не навела в оскаржуваній постанові жодних зауважень, оскільки остання скористалась наданим їй правом оскаржити вказане рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку (постанова від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а).
_03_03.png)
