Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акту: «Та давай розказуй! Не бійся! Все одно говоримо без протокола!». Знайомі слова? Впевнений, що кожен адвокат чув з вуст своїх підзахисних історії про те, як працівники поліції будь-яким чином умовляли їх розказати про вчинення злочину, наголошували, що така розмова «нікуди не піде» тощо…
Однак у подальшому такі «непротокольні» розмови використовувались слідством як доказ, здобутий під час провадження НСРД.
Отже виникає питання – чи є такі докази допустимими? Чи можуть вони доводити вину?
Касаційний кримінальний суд ОДНОЗНАЧНО вважає, що ні.
У даній справі особу було виправдано за ч. 3 ст. 187 КК України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.
Проте, прокурором на такі рішення було подано касаційну скаргу у якій зазначено, що судами необґрунтовано визнано недопустимим протокол негласної слідчої розшукової дії, аудіо-, відеоконтролю особи на якому зафіксовано розповідь про обставини вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Оцінюючи такі доводи ККС зробив висновок про їх необґрунтованість та у своїй постанові вказав, що надані прокурором протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відеозаписи цих слідчих дій є недопустимими доказами, посилаючись на те, що у даному конкретному випадку з огляду на зміст вказаних протоколів фактично мав місце допит обвинувачених, а не втручання у приватне життя/
Такий висновок судом було зроблено на підставі того, що Допит підозрюваного - це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, яка має доказове чи інше значення для кримінального провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 224 КПК України визначено, що перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту.
При цьому кримінальним процесуальним законом визначено, що в ході допиту підозрюваного в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов`язковою.
Під час допиту підозрюваний може особисто розповісти про обставини, які стосуються предмета допиту, або давати відповіді на запитання слідчого чи захисника. При цьому в ході допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може розпитувати останнього про дату, час, місце, обставини вчинення злочину, наявність співучасників та встановлювати інші обставини.
У свою чергу негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.
Аналізуючи зміст протоколів про проведення НСРД суд вбачає те, що в ході вказаних «негласних слідчих (розшукових) слідчих дій» органом досудового розслідування фактично проводився саме допит підозрюваних, а не втручання в приватне життя. При цьому в ході проведення допиту, як правильно було встановлено місцевим судом, підозрюваним не було роз`яснено їх права та не забезпечено участі захисника, а тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано вказані докази недопустимими.
_03_03.png)
