Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) звернулося до суду з позовом до власників (колишнього і нинішнього) автомобіля про звернення стягнення на предмет застави, - вказаного автомобіля марки VW, модель СaddyGPKombi. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов ТОВ задоволено, - звернуто стягнення на предмет застави – вказаний автомобіль шляхом його вилучення на користь позивача у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 427 128,52 грн, та подальшого його продажу з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ, та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація майна, що є предметом застави, без попередної письмової згоди заставодержателя, не припиняє заставу, яка зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а тому у зв'язку з неналежним виконанням колишнім власником автомобіля зобов'язань за кредитним договором, позивач, відповідно до ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», набув право звернення стягнення на предмет застави – вказаний автомобіль.
Касаційна скарга обгрунтовувалась посиланнями на те, що задовольняючи вимоги ТОВ, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявник набув його за відплатним правочином та на момент набуття його у власність від третього його власника, не знав і не міг знати, що автомобіль перебуває під заставою, а отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду наведені судові рішення залишив без змін. Я видно з постанови ВС/КЦС, рішення ґрунтується, перш за все, на наступних приписах чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Застава зберігає силу, якщо майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу»). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків коли обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Таким чином реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Отже, встановивши, що у день посвідчення договору застави транспортного засобу приватний нотаріус внесла до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про обтяження автомобіля, а також, що послідуюче його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача, суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач, як заставодержатель, має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, відповідно до приписів ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
ВС/КЦС також окремо зазначив, що не урахування судами при вирішенні спору того, що заявник набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника, не знав і не міг знати про те, що автомобіль перебуває під заставою є неспроможними, оскільки застава зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, незалежно від оплатності правочину, на підставі якого набуте зазначене майно, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
_03_03.png)
