Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акту: Відповідно до норм статті 209 Кримінального процесуального кодексу України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
У подальшому про затримання такої особи повідомляється орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги для здійснення захисту затриманої особи.
Але ж поліцейські не були б поліцейськими, якщо б не порушували норм процесу та не давали на, адвокатам, роботи.
У цій справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України. На даний вирок захисником засудженого було подано апеляційну скаргу, яку залишено без задоволення.
Однак захисник принципово відстоюючи свою позицію подав касаційну скаргу, яку вмотивував тим, що його підзахисний протягом 7 годин до складання протоколу про затримання та повідомлення про це захисника проти своєї волі перебував у приміщенні підрозділу поліції і фактично був затриманою особою. Після його фактичного затримання без участі адвоката із засудженим проводились слідчі дії.
У зв’язку із порушенням права на захист протоколи слідчих дій (пред’явлення особи для впізнання) є недопустимими доказами.
З такими доводами ККС погодився і у своїй постанові вказав, що за матеріалами справи право на захист засудженому було роз`яснено лише під час складання протоколу затримання особи та після проведення впізнання його потерпілою та свідком.
Проте, апеляційний суд доводам сторони захисту належної оцінки не дав, що потягло за собою винесення необґрунтованого рішення.
_03_03.png)
