КЦС ВС вказав на підстави оскарження ухвали про відкриття провадження у справі

Ухвалою районного суду було відкрито провадження у цивільній справі за позовом особи до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

Апеляційну скаргу на ухвалу подав новий директор ДП, який не був залучений до участі у справі, та зазначав, що цією ухвалою вирішено питання про його права та інтереси, оскільки наразі він займає посаду директора ДП і у разі задоволення позову особи його буде звільнено.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи було закрито. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що особа оскаржив ухвалу про відкриття провадження у справі не з підстав порушення правил підсудності, як встановлено статтею 353 ЦПК України, а з посиланням на недотримання предметної юрисдикції, проте з такої підстави окремо від рішення суду ухвала про відкриття провадження оскарженню не підлягає.

В касаційній скарзі особа наполягав на тому, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена як з підстав порушення правил територіальної підсудності, так і правил предметної підсудності, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Проте Касаційний цивільний суд Верховного Суду не визнав таку позицію обґрунтованою.

Суд зазначив, що стаття 353 ЦПК України закріплює, що ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду виключно з підстав порушення правил підсудності (пункт 8 частини першої цієї статті).

Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України, якою визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію (параграф 1); інстанційну юрисдикцію (параграф 2) та територіальну юрисдикцію або підсудність (параграф 3).

КЦС ВС роз’яснив, що ЦПК України розмежовує поняття підсудності та юрисдикції. Так, цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (предметна та суб`єктна юрисдикція, визначена у параграфі 1 глави 2 ЦПК України), тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам цивільної юрисдикції за територіальною ознакою (територіальна юрисдикція, визначена у параграфі 3 глави 2 ЦПК України).

З назви параграфу 3 глави 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України вбачається, що процесуальний закон ототожнює поняття «територіальна юрисдикція» та «підсудність».

Суд дійшов висновку, що пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України слід розуміти як такий, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі лише з підстав порушення цим судом правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Такі висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18.

КЦС ВС зазначив, що за таких обставин доводи щодо віднесення цього спору до юрисдикції адміністративних судів не мають правового значення, оскільки з вказаних підстав ухвала про відкриття провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду постанова апеляційного суду оскарженню не підлягають, а відповідні заперечення можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарг на судове рішення по суті справи (постанова від 28.01.2020 у справі № 570/3141/17).

ДЖЕРЕЛО