Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Слухання кримінальної справи переносилися через відсутність підозрюваного або сторони обвинувачення. Така ситуація могла скласти враження, що органи влади свідомо уникали початку кримінального процесу до того часу, доки не був прийнятий Закон про амністію.
На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Стяжкова проти Росії» (заява № 14791/04), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
На військовій базі знайшли труп солдата строкової служби з двома вогнепальними пораненнями в правій скроні та синцями на тілі. Військова прокуратура негайно розпочала розслідування. Прокурор здійснив огляд тіла і місце події, а також замовив балістичну експертизу і аутопсію. Він також допитав особовий склад підрозділу і двоє військових (сержант – начальник загиблого та рядовий – інший солдат) зізналися, що в ніч інциденту вони застали, як той спав на чергуванні, і побили його. За цим фактом кримінальна справа не порушувалася, але рядового все ж було притягнуто до відповідальності за доведення до самогубства та неуставні стосунки. Проте кримінальна справа була припинена за амністією.
Мати загиблого Любов Стяжкова звернулася до ЄСПЛ. Посилаючись, зокрема, на статтю 2 (право на життя), статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність поводження) та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона стверджувала, що розслідування не було ні ретельним, ні ефективним, і не було розглянуто жодного пояснення смерті, окрім самогубства.
У Страсбурзі не могли відхилити висновок про самогубство як абсолютно неправдоподібний. Зважаючи на докази, високі судді не змогли встановити, що органам влади було відомо або повинно було бути відомо про існування ризику самогубства сина заявника, і вони не зробили все можливе для того, щоб уникнути цього. Суд не зміг встановити, що держава не виконала свого обов’язку щодо захисту права на життя сина заявника. Тож порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з цим виявлено не було.
З іншого боку, органи влади не провели відповідне та ефективне розслідування обставин смерті сина. Незважаючи на те, що розслідування було швидким, під час нього не розглядалася жодна альтернатива самогубству. Таким чином, не було жодної спроби реконструкції подій, не було проведено дослідження залишків від пострілу і відбитків пальців, патронів, знайдених поруч з його тілом.
Також ЄСПЛ наголосив, що органи влади повинні були ретельно розслідувати роль сержанта в інциденті, замість зосередження своєї уваги на діях рядового.
Водночас органи влади не проявили ретельність і під час розгляду справи рядового. Було заплановано чотири слухання цієї справи, але жодне не відбулося тому, що або підозрюваний, або сторона обвинувачення були відсутні. Така ситуація могла скласти враження, що органи влади свідомо уникали початку кримінального процесу до того часу, доки не був прийнятий Закон про амністію.
У будь-якому випадку ЄСПЛ повторив, що застосування амністії або помилування до державного службовця, який був звинувачений в злочині, пов’язаному з жорстоким поводженням або небезпекою для життя, не є доречним.
Відповідно, мало місце порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з розслідуванням.
Оскільки Уряд визнав, що з сином заявника жорстоко поводилися (він був покараний за те, що заснув на посту, його били кулаком і гвинтівкою в груди, обличчя і ноги. Це покарання ймовірно викликало в нього сильний фізичний біль і приниження, які перевищили рівень неминучої тяжкості військової дисципліни), ЄСПЛ констатував порушення статті 3 Конвенції.
ЄСПЛ постановив, що Росія повинна виплатити заявниці 33,8 тис. євро відшкодування моральної шкоди та 2,620.50 євро відшкодування видатків і витрат.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Стяжкова проти Росії» (заява № 14791/04) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.
_03_03.png)
