Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акта: Із урахуванням інтересів трьох неповнолітніх дітей, які проживають разом із позивачем та перебувають на його повному матеріальному утриманні, тоді як відповідачка грошових коштів на утримання дітей не надає, позивач просив суд на підставі частин 2,3 ст. 70 Сімейного кодексу України відступити від рівності часток подружжя та визнати за ним у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 4/5 частини садового будинку, загальною площею 122,2 кв. м, та на 4/5 частини земельної ділянки площею 0,0532 га, визнати за відповідачкою у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/5 частини вказаного садового будинку та 1/5 частини зазначеної земельної ділянки.
Рішенням суду першої інстанції позов був задоволений, - у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано право власності на 4/5 частини садового будинку та на 4/5 частини земельної ділянки, а за відповідачкою, в свою чергу, визнано право власності на 1/5 будинку та земельної ділянки. Рішення суду мотивоване тим, що підставою для відступлення від рівності часток сторін є факт проживання трьох неповнолітніх дітей із позивачем та їх повне перебування на його утриманні, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглядав цю справу за касаційною інстанцією представника відповідачки і дійшов висновку про законність і належну обґрунтованість наведених судових рішень.
Серед доводів ВС/КЦС варто звернути увагу на наступні. Відповідно до норми ч. 3 ст. 70 СК України суд може відступити від принципу рівності часток подружжя за умови існування таких обставин: проживання разом із матір'ю (батьком) дитини (дітей), а також непрацездатних повнолітніх сина, дочки; розмір аліментів, які одержує дитина (діти), недостатні для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
Посилання відповідачки у касаційній скарзі на відсутність судового рішення про стягнення із відповідача аліментів на утримання дітей як на підставу для поділу майна подружжя в рівних частка, є необґрунтованими з огляду на таке.
Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов`язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім`ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей). Обов`язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.
Отже, для правильного застосування ч. 3 ст. 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.
Рішенням суду від 22 грудня 2017 року, яким шлюб між сторонами розірваний та визначено місце проживання їхніх трьох дітей разом із батьком, що набрало законної сили, встановлено, що відповідачка не приймає участі у матеріальному забезпеченні дітей. Указані обставини мають приюдиційне значення в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України при розгляді цієї справи. Тому, у цій справі при встановлені наявності підстав для відступлення від рівності часток подружжя суди обґрунтовано встановлено, що діти перебувають на повному утриманні батька, оскільки відповідачем не доведено, що вона взагалі виконує обов`язок по утриманню дітей.
Для розуміння цієї правової проблеми увазі читачів пропонується також звернути увагу на правовий висновок, що міститься у постанові ВС/КЦС у справі № 297/2837/17 від 27.12.2019, відповідно до якого, відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя можливе лише у разі, якщо розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини (дітей).
_03_03.png)
