КЦС ВКАЗАВ, КОЛИ ОСОБА МАЄ ПРАВО НА ПРЕД`ЯВЛЕННЯ КОНДИКЦІЙНОЇ ВИМОГИ

Позивач просив суд стягнути з відповідачів матеріальні збитки, понесені у зв`язку з укладенням недійсного правочину. Особа зазначав, що у 2010 році купив для сина квартиру за 23 500,00 дол. США, яка у подальшому була продана іншій особі. Згодом рішенням суду було визнано за іншою особою право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребувано у набувача квартиру і передано власнику. Також іншим рішенням суду було задоволено позов особи, у якої було витребувано квартиру, до позивача у цій справі та стягнуто з нього матеріальну та моральну шкоду.

Позивач покликався на те, що кошти, передані ним за придбання спірної квартири, є такими, що передані відповідачу без достатньої правової підстави, а повернення цих коштів в якості відшкодування матеріальних збитків є відновленням його попереднього майнового стану, який існував до придбання спірної квартири позивачем у відповідача.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 500,00 дол. США у гривневому еквіваленті.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд зазначив, що між сторонами була укладена угода, що було правовою підставою для набуття відповідачем майна у вигляді сплачених йому позивачем коштів.

За таких обставин майно (гроші) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов’язків і правовідносини сторін за цим договором регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України.

Згідно з встановленими судом обставинами по справі договір купівлі-продажу квартири, укладений між сторонами недійсним не визнаний, тому застосування ч. 3 статті 1212 ЦК України можливо тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Апеляційний суд зазначив, що визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири 2008 року, на що посилається позивач як на підставу застосування ст. 1212 ЦК України, за умови, що після цього укладався ще один договір купівлі продажу цієї ж квартири, не є належним доказом недійсності саме договору купівлі - продажу спірної квартири, укладеного між відповідачем та позивачем.

З таким висновком не погодився суд касаційної інстанції, який залишив в силі рішення суду першої інстанції.

КЦС зазначив, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент йог набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

ВС роз’яснив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; потерпілий вимагає повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

ВС дійшов висновку, що позивач має право на одержання від відповідача грошових коштів, сплачених ним за придбання квартири, навіть за тієї умови, що договір купівлі - продажу, укладений безпосередньо між цими особами не був визнаний судом недійсним, враховуючи тлумачення статей 658 та 1212 ЦК України (постанова від 27.11.2019 у справі № 4-ц87/1666/16).

ДЖЕРЕЛО