ВП ВС визначилася з юрисдикцією оскарження дій державного виконавця

До якого суду оскаржувати дії державного виконавця: думки суддів розділилися.

Велика Палата Верховного Суду у справі №826/16025/18 дійшла висновку, що справа з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Незгода скаржника з висновками судів про непоширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу була обґрунтована тим, що ані стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, ані стаття 287 КАС не визначають порядку оскарження дій та рішень виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження, зокрема і до суду, який видав виконавчий документ.

На підтвердження свого висновку ВП ВС посилається на наступне.

Для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.

ЦПК передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі з її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Проте з такою думкою погоджуються не всі.

Так, суддя Великої Палати Верховного Суду Прокопенко О. Б. вважає, що висновки судів про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковими.

Суддя звертає увагу, що після надходження на виконання виконавчого документа виконавець починає діяти як публічна посадова особа органа державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення.

Виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та законом, повинен вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої повноваження таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси як учасників виконавчого провадження, так і інших осіб.

За частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду.

Суддя зазначає: якщо суд цивільної юрисдикції ухвалив рішення в межах предмета спору, а виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно, частково належне не боржнику, а іншій особі, яка не була стороною чи учасником провадження у суді і не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні, то є підстави вважати, що в такому правовому відношенні виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції.

У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи — суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, адже саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

ДЖЕРЕЛО