Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акта: Позивач, кермуючи транспортним засобом, під час руху у напрямку міської лікарні, здійснив в`їзд на територію, на яку поширено дію дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив Розділ 33 пункту 3.21 Правил дорожнього руху України. За вказаним фактом інспектором поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою водія визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено 255,00 грн штрафу. Водій наведені обставини не заперечував однак вказував на необхідність таких дій, оскільки він віз у лікарню дитину, яку покусав бродячий пес, а інші шляхи під`їзду до приймального відділення лікарні було перекрито тимчасовими огорожами та написами.
Наведене стало підставою для звернення водія до суду з адміністративним позовом до інспектора поліції, який був вирішений на користь позивача, з чим погодився і апеляційний адміністративний суд.
Вказуючи на те, що суди безпідставно відхилили доводи про відсутність медичних висновків щодо загрози життю та здоров`ю неповнолітньої дитини, а допомога дитині вже надавалась у медичному закладі, відповідач оскаржив ці судові рішення до касаційного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судові рішення залишив без змін, зазначивши, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених ст.ст.17, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП). А за правилами п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
_03_03.png)
