ВС ВКАЗАВ, ЯКІ ПРАВИЛА ПОВИННІ ВРАХОВУВАТИСЯ ПРИ «КОНКУРЕНЦІЇ» ЗАПОВІТІВ

Позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкування; визнати частково недійсними заповіт та свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом в частині заповіту та отримання у спадщину пансіонатом земельної ділянки.

Позивач зазначав, що власник спірної земельної ділянки передав її у фактичну власність позивача, отримавши від нього за це оплату у сумі 4000 грн, про що було складену письмову розписку. У зв`язку з існуванням мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передача її у власність була оформлена шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності, якою він уповноважив позивача вчиняти певні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі підписувати договори та отримувати плату за договорами.

Крім того, померлий оформив заповіт, яким зробив розпорядження на випадок своєї смерті про те, що заповідає вказану земельну ділянку позивачу.

Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадкову земельну ділянку, проте йому відмовлено з тих підстав, що померлий склав заповіт, яким все своє майно заповів пансіонату.

Позивач вказував, що, надаючи наступний заповіт, у якому майно не конкретизоване, померлий, не будучи обізнаним у чинному законодавстві України, не мав на увазі земельну ділянку площею 4,06 га, оскільки вважав, що вона вже йому не належить.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди виходили із того, що попередній заповіт є скасованим, відтак права на спадкування позивач не має.

Касаційний цивільний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

Суд зазначив, що у частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

КЦС вказав, що аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

У даній справі перший заповіт на користь позивача стосувався лише належної заповідачу земельної ділянки, натомість другий заповіт на користь пансіонату складено щодо всього спадкового майна. Визначення у заповіті пансіонату спадкоємцем усіх прав та обов`язків спадкодавця, які належать йому на момент складання заповіту, а також права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому та усе його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, та незазначення у цьому заповіті, що спірна земельна ділянка заповідається позивачу, скасувало попереднє розпорядження спадкодавця щодо належної йому земельної ділянки, викладене у попередньому заповіті.

А наявність у позивача довіреності на розпорядження спірною земельною ділянкою та розписки про передачу спадкодавцю 4000 грн за земельний пай, не спростовує зміст заповіту, та не є правовими підставами і правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку (постанова від 09.10.2019 у справі № 401/3244/17).

ДЖЕРЕЛО