Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судового акту: Свого часу мною аналізувалась ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2016 у справі № 127/25936/14-к у якій ВССУ зробив висновок про те, що у разі притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які перебували на лікуванні із діагнозами «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та наркотичних засобів з шкідливими наслідками» участь захисників у кримінальних провадженнях стосовно таких осіб відповідно до норм п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України є обов’язковою.
Однак «ничто не вечно под Луной»… Судова практика мінлива і новий Касаційний кримінальний суд у постанові, яка пропонується до уваги, прийняв прямо протилежне рішення.
У даній справі на обвинувальні судові рішення (вироки місцевого та апеляційних судів) стороною захисту було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим, що висновки судів про те, що наявність у одного з засуджених діагнозу «розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» не свідчить і не може свідчити про сумніви в його осудності, побудовано на припущеннях та він суперечить судові практиці. За наявності у засудженого зазначеного діагнозу слідчим не було забезпечено участь захисника, яка є обов`язковою і таким чином органом досудового слідства було порушено право засудженого на захист.
Натомість ККС із такими доводами захисту не погодився і визнав такі необґрунтованими.
На думку суду касаційного суду у матеріалах кримінального провадження відсутні належні й допустимі відомості щодо наявності сумнівів в осудності засудженого, питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру не ставилося та не вирішувалося органом досудового розслідування чи судом, також про це не зазначала й сторона захисту.
В свою чергу наявна в матеріалах справи довідка про те, що засуджений перебуває під наркологічним диспансерним наглядом з діагнозом «розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» не свідчить і не може свідчити про сумніви в осудності останнього та можливості застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Також ККС зауважив, що з урахуванням поведінки засудженого на момент вчинення злочину та розгляду кримінального провадження, відсутності жодних даних щодо його осудності, стану психічного та фізичного здоров`я останнього (має право на управління та керує автомобілем), суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що право на захист засудженого при відкритті матеріалів досудового розслідування за відсутності його захисника порушено не було, оскільки підстав для обов`язкової участі захисника, визначених у ст. 52 КПК України не встановлено.
Самі собою факти перебування осіб на спеціальних обліках й на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов`язковість участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України. При здійсненні судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров`я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.
З огляду на викладене, наявність зазначеного діагнозу у засудженого, за відсутності установлених конкретних ознак хворобливого стану психіки, яке ускладнює повноцінно брати йому участь у судовому засіданні й захищатися від пред`явленого обвинувачення, не є такими обставинами, що вимагають обов`язкової участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України.
_03_03.png)
