Коли догляд за пенсіонером зараховується до стажу роботи: постанова КАС ВС

До стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду.

Догляд за пенсіонером, незалежно від його віку, за відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого догляду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом до управління Пенсійного фонду України.

Суть спору полягає в тому, що позивач звернувся до управління ПФУ з вимогою призначити йому пенсію за віком (після досягнення 60 років) як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки на цей період він не мав необхідного страхового стажу – не менше 15 років (відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), просив зарахувати до його страхового стажу період догляду за пенсіонерами.

Управління ПФУ відмовило позивачеві, мотивуючи тим, що страховий стаж позивача (9 років 2 місяці 27 днів) є недостатнім для призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС. Крім цього, позивач не надав необхідних довідок, які б дали змогу визначити його період роботи в зоні відчуження під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Період догляду за особами пенсійного віку також не був зарахований до загального стажу роботи через відсутність медичного висновку про те, що такі особи потребували стороннього догляду.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд скасував ці рішення і зазначив, що висновки цих судів у частині зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження позивачем періодів участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки факт перебування позивача в зоні ЧАЕС у період з 29 серпня до 9 січня 1986 року повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас Верховний Суд зазначив, що за відсутності необхідного мінімального страхового стажу особі не може бути призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» навіть за умови підтвердження факту участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідні періоди.

Верховний Суд вказав, що до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду (пункт «ж» ст. 3 та пункту «є» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу. Адже саме стан здоров′я є тим критерієм, за яким певних осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.

Непідтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.

З Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №348/2357/16-а (адміністративне провадження №К/9901/20270/18) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

ДЖЕРЕЛО