Суд присяжних

Під час перебігу виборчої кампанії Володимир Зеленський та його команда неодноразово наголошували на необхідності повного перезавантаження судової системи. І акцент у цій риториці часто робився саме на суді присяжних, який має розглядати кримінальні справи.

Звичайно, у багатьох перед очима постають кадри з американських кінофільмів, у яких після драматичних дебатів суд присяжних виправдовував невинних та засуджував злочинців.

Хто такі присяжні

Відповідно до ст. 124 ч. 4 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Врегульовано офіційний статус народних засідателів наразі Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У ст. 64 цього Закону чітко означено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Як формується список присяжних

Для затвердження списку територіальне управління ДСА України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду.

Список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління ДСА України.

Хто може бути присяжним

Присяжним може бути громадянин України, який досяг 30-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду.

Не можуть бути присяжними особи:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного;

3) які мають незняту чи непогашену судимість;

4) народні депутати України, члени Кабінету міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;

5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

6) громадяни, які досягли 65 років;

7) особи, які не володіють державною мовою.

Гарантії для присяжних

Присяжним за час виконання ними обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному ДСА України.

Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові.

За присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.

Також на присяжних поширюються гарантії незалежності та недоторканності суддів на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків.

Суд присяжних у кримінальних процесах

Нині кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі 3 професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого — судом присяжних у складі 2 професійних суддів і 3 присяжних. Винесення присяжними самостійного вердикту не передбачено.

Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участі.

Добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних здійснюється за допомогою автоматизованої системи.

Визначає присяжних для участі у справі автоматизована система документообігу суду.

Проблематика інституту суду присяжних в Україні

• вузький перелік справ. Як вже писалося вище, відповідно до ст. 61 КПК, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі за клопотанням обвинуваченого, розглядається судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Вочевидь, у разі просування реформації судової системи команда Зеленського має збільшити обсяг справ, що розглядаються присяжними;
• кількість присяжних. Наразі в Україні досить мала кількість присяжних, а це може стати ґрунтом для майбутніх корупційних схем;
• залучення присяжних лише обвинувачуваним. Наразі клопотання про залучення до розгляду справи може присяжними подавати лише обвинувачуваний, проте було б доцільно надати таку можливість і потерпілій стороні;
• прописка. Взагалі, питання територіальності при вчиненні певних дій вже давно потребує активного втручання, і відсутність прописки у місці проживання, певно, не має ставити хрест на бажанні особи бути присяжним;
• • безперервність розгляду справи. На прикладі кіношних США, суд присяжних розглядає одну справу безперервно. День у день, до винесення рішення. Вочевидь, така практика була б досить доречною в українських судах, адже в дати, призначені наперед, у когось з учасників процесу обовязково стається форс-мажор, таким чином справа може всіляко затягуватись і приносити присяжним велику кількість незручностей;
  • оснащення судів. Мало хто сперечатиметься з тим, що технічно українські суди оснащені, м’яко кажучи, недосконало. Настільки, що забезпечувати безперебійний і якісний розгляд справ присяжними наразі просто не можуть;
  • формування списку присяжних. Відповідно до досліджень Українського інституту майбутнього, левова частка серед присяжних — працівники сфери освіти і медицини, комунальних підприємств або колишні працівники правоохоронних органів. Це призводить до того, що під час розгляду справ судом у складі суду присяжних не можна бути впевненим у незалежності присяжних, відсутності впливу на них з боку органів, які їх затвердили, їхній високій мотивації відновити справедливість;
  • здійснення тиску на присяжних. Усі ми давно вже зняли рожеві окуляри і розуміємо певні реалії сьогоднення. Питання захисту присяжних від здійснення тиску, залякувань чи підкупів має бути чи не найголовнішим у разі розширення їх кількості та кола справ, які вони розглядають.

  Виходячи зі світового досвіду, рішення присяжних не завжди є такими, що подобаються владі. Та втім, до прикладу, у США щороку присяжні виносять 160 тисяч рішень, і кожне виконується в обов’язковому порядку. Тож дещо некоректною є можливість апеляційного та касаційного оскарження судового рішення, ухваленого у складі суду присяжних. І хоча на сьогодні розширення компетенції судів присяжних викликає дискусії та спори, це може бути важливим кроком до європейського формату судочинства.

  ДЖЕРЕЛО