Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВС/ККС № 683/2620/17 від 06.06.2019
Фабула судового акту: Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України однією із кваліфікуючих ознак умисного вбивства є умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю.
Свого часу Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї Постанови від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» зазначив, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
У даній справі вироком суду першої інстанції особу засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі за те, що вона на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин із потерпілою , діючи умисно, з метою вбивства з особливою жорстокістю, завдала металевим предметом численних ударів потерпілій (не менше 28 ударів у ділянку голови, не менше 3 ударів – ділянку передпліччя та не менше 1 удару у ділянку кісті), яка, відчуваючи сильний фізичний біль, вступила у боротьбу із засудженим, однак, не маючи можливості протидіяти, почала тікати на перший поверх будівлі, де винна особа наздогнала її та продовжила завдавати ударів тим же предметом у ділянку голови потерпілої, доки вона не припинила подавати ознаки життя.
Апеляційним судом у даній справі було постановлено новий вирок та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
На вирок апеляційного суду стороною захисту було подано касаційну скаргу з тих підстав, що у засудженого не було умислу на вбивство із особливою жорстокістю, оскільки він не бажав заподіяти потерпілій особливих мучень
Переглядаючи вказану справу Касаційний кримінальний суд погодився із захисником та вказав таке.
Під особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
У даній справі кваліфікуючи дії засудженого як вчинення злочину з особливою жорстокістю, суди вказали на велику кількість травмуючих дій, завданих потерпілій, яка була у свідомості.
Разом з тим, судами не встановлено та не викладено у вироку доказів на підтвердження того, що засуджений , завдаючи потерпілій ударів, зокрема, у життєво важливий орган - голову, з метою позбавити її життя, свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті.
Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 683/2620/17
провадження № 51-8589км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Руденко О.П.,
засудженого ОСОБА_1 , захисника Копанчука В.О.,
потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув касаційну скаргу захисника Копанчука В.О. на вироки Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року та Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240000000152, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд Хмельницької області 26 червня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 червня 2017 року близько 09:30, перебуваючи на другому поверсі приміщення Ладигівського будинку культури, розташованого в с . Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин із ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою вбивства з особливою жорстокістю, завдав не встановленим досудовим розслідуванням металевим предметом з ребристою поверхнею численних ударів у ділянку голови потерпілої, яка, відчуваючи сильний фізичний біль, вступила у боротьбу із засудженим, однак, не маючи можливості протидіяти, почала тікати на перший поверх будівлі, де ОСОБА_1 наздогнав її та продовжив завдавати ударів тим же предметом у ділянку голови ОСОБА_5 , доки вона не припинила подавати ознаки життя.
У результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 завдав ОСОБА_5 не менше 28 ударів у ділянку голови, не менше 3 ударів - в ділянку правого передпліччя, не менше 1 удару - в ділянку лівої кисті, заподіявши їй тілесних ушкоджень, зокрема таких, що відносяться до тяжких і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Копанчук В.О. ставить вимогу про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 , оскільки вважає їх незаконними на підставах неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість. На його думку, суд не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, які свідчать про відсутність у засудженого умислу на вбивство із особливою жорстокістю, оскільки він не бажав заподіяти потерпілій особливих мучень. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_1 вчинив злочин при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючись від потерпілої. На переконання захисника, апеляційний суд необґрунтовано не врахував наявності обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 та можуть бути підставами для застосування ст. 69 КК при призначенні покарання, та безпідставно дійшов висновку про необхідність обрання засудженому найбільш суворого виду покарання - довічного позбавлення волі.
Потерпіла ОСОБА_3 звернулася до касаційного суду із запереченням на цю касаційну скаргу, в якому просила залишити без зміни вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу.
Потерпілі заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Дії засудженого ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. З такою ж правовою оцінкою дій останнього погодився і суд апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 не оспорює причетності ОСОБА_1 до позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5 Водночас, він не погоджується із кваліфікацією дій засудженого, оскільки вважає безпідставними висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки умисного вбивства «вчинення злочину з особливою жорстокістю».
Перевіряючи доводи в касаційній скарзі захисника, суд касаційної інстанції дійшов такого.
При вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.
До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 на підставі досліджених судом доказів установлено обставини, за яких засуджений позбавив життя потерпілу ОСОБА_5 Кваліфікуючи дії засудженого як вчинення злочину з особливою жорстокістю, суд вказав на велику кількість травмуючих дій, завданих потерпілій, яка була у свідомості.
Разом з тим, судом не встановлено та не викладено у вироку доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , завдаючи ОСОБА_5 ударів, зокрема, у життєво важливий орган - голову, з метою позбавити її життя, свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов переконання, що за встановлених судами фактичних обставин підстав для юридичної оцінки дій засудженого як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, немає, а тому його дії підлягають перекваліфікації з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, із призначенням відповідного покарання.
Така зміна юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 не може не впливати і на розмір призначеного йому покарання.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Враховуючи наведені вимоги, а також те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, і беручи до уваги позитивні характеристики засудженого за місцем роботи та проживання, його сімейний стан, відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність обрати йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування ч. 1 ст. 69 КК та обрання засудженому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника Копанчука В.О. задовольнити.
Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК та призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
У решті ці судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
_03_03.png)
