Університет звернувся до суду із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої особою, що на підставі угоди навчалася в аспірантурі за рахунок державного замовлення та у зв’язку із невиконанням індивідуального плану роботи була відрахована.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що позов закладу вищої освіти (ЗВО) про відшкодування в
артості навчання за рахунок державного бюджету, якщо особа навчалася на умовах державного замовлення і була відрахована з числа аспірантів через невиконання індивідуального плану навчання, не є адміністративним, оскільки ЗВО не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) факт дотримання/порушення сторонами умов договору, а також застосовувати передбачені цим договором або законом наслідки в разі встановлення, зокрема й обставин порушення зобов’язання, якщо ці питання не пов’язані із дослідженням та встановленням правомірності дій, рішень чи бездіяльності органу владних повноважень чи службовця або посадової особи як сторони спору.
Таким чином, вимоги про відшкодування вартості навчання за підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення за своїм змістом, а також суб’єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин і згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 755/7554/18 (провадження № 14-135цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82316151.
_03_03.png)
