ВС нагадав про умови зміни черговості спадкування

Позивач просив суд встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлою та допустити його як спадкоємця за законом четвертої черги до спадкування у другій черзі з братом померлої.

Позивач покликався на те, що зі спадкодавцем позивач проживав однією сім`єю, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки. Вказував, що його співмешканка хворіла, потребувала стороннього догляду, який він і забезпечував, а його мати надавала кошти на ремонт квартири, в якій вони спільно проживали. Позивач забезпечував сім'ю та після смерті спадкодавця здійснив її поховання за свій кошт. Позивач стверджував, що опікувався, доглядав та матеріально забезпечував спадкодавця протягом 15 років, а тому вважав, що позов підлягає задоволенню з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки позивач протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав допомогу спадкодавцю, яка була у безпорадному стані, про що ствердили свідки, а також підтверджено дослідженими матеріалами справи.

Апеляційний суд дійшов інших висновків та у позові відмовив. Суд апеляційної інстанції зауважив, що померла не була особою похилого віку, а доказів неможливості нею самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем спадкодавцю допомоги матеріали справи не містять, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Суд зазначив також, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Оскільки позивачем не доведено права на зміну черговості для спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом, тому встановлення факту проживання однією сім`єю не породжує юридичних наслідків для позивача.

Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції нагадав, що частиною другою статті 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суд зазначив, що право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

А підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Касаційний цивільний суд звернув увагу на те, що спадкодавець померла раптово у віці 42 роки, що за загальними правилами не є похилим віком для жінок.

А безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах.

Оскільки апеляційний суд встановив, що лікарським свідоцтвом про смерть, посмертним епікризом та медичною картою не підтверджено безпорадного стану спадкодавця, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, ВС визнав обґрунтованим висновок про відмову у позові (постанова від 30.05.2019 у справі № 346/1178/17).

ДЖЕРЕЛО