Відповідач був позбавлений можливості вільно та безперешкодно користуватись спірним будинком з причин неприязних стосунків з позивачем

🔥Постанова КЦС ВС від 06.06.2019 № 496/2533/16-ц (61-20500св18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82308355

⚡Ключові висновки КЦС:
✔️У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2
✔️У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
✔️Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 2013 року. У будинку зареєстрований її батько ОСОБА_2 , однак він у ньому не проживає з червня 2014 року, його особистих речей у будинку немає.
✔️Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
✔️Рішенням Біляївського районного суду Одеської області, у складі судді Трушиної О. І., від 27 січня 2017 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
✔️Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не проживає у спірному будинку понад один рік без поважних причин, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 405 ЦК України та визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком.
✔️Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
✔️Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи встановлено, що причиною тимчасової відсутності відповідача у спірному будинку є неприязні відносини між учасниками справи та непорозуміння щодо користування спірним будинком, а тому висновок суду першої інстанції про втрату відповідачем права користування будинком не відповідає встановленим у справі обставинам і нормам чинного законодавства.
✔️ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кифоренко Р. Б. 24 жовтня 2013 року (а. с. 5-6).
✔️Акт обстеження житлового будинку від 18 липня 2016 року, складений депутатом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Цибулею І. О., у присутності сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , містить інформацію про те, що ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , зареєстрований у спірному будинку, але не проживає протягом двох років, його особистих речей у будинку немає (а. с. 20).
✔️Зі змісту зазначеного акту обстеження житлового будинку від 18 липня 2016 року слідує, що обстеження будинку проведено на предмет встановлення проживання ОСОБА_6 , у той час як акт складено про непроживання ОСОБА_2 .Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що на прохання позивача вони підписали акт депутата сільської ради ОСОБА_7 . При цьому у сам будинок у день підписання акту вони не заходили і будинок не обстежували на предмет знаходження у будинку як відповідача, так і його речей.
✔️Позивач не заперечувала, що акт був складений депутатом сільської ради на її прохання. При складанні акту до будинку ані свідки, ані сам депутат не заходили. У будинку є деякі речі відповідача - телевізор, холодильник, інші речі, які він може забрати у будь-який момент.
✔️Згідно з довідкою Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області від 18 липня 2016 року № 1823 ОСОБА_8 зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 з 1994 року, а ОСОБА_2 - з 1987 року (а. с. 21).
✔️Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 09 лютого 2017 року, виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9
✔️Встановлено, що після набуття 24 жовтня 2013 року позивачем права власності на спірний будинок у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_10 та влаштування позивачем власного життя, відносини між позивачем і відповідачем погіршилися.
✔️Положеннями частини третьої статті 47 Конституції Українивизначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
✔️Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
✔️Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
✔️Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
✔️Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
✔️Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
✔️Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
✔️Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
✔️Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
✔️Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
✔️Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
✔️Встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності відповідача у спірному будинку понад один рік без поважних причин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Причиною відсутності відповідача за вказаною адресою є неприязні стосунки з позивачем, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості вільно та безперешкодно користуватись спірним будинком. При цьому судом апеляційної інстанції правильно враховано те, що іншого житла відповідач не має, а задоволення вказаних вимог призведе до порушення права ОСОБА_2 на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ДЖЕРЕЛО