Правонаступник не повинен сплачувати надмірний борг попередника

У разі здійснення правонаступництва на підставі ч.3 ст.22 закону «Про теплопостачання» з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи. На цьому Верховний Суд наголосив у постанові від 8.05.2019.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовом проти ПАТ «Київенерго» (яке в подальшому змінило найменування на АТ «Київенерго») про стягнення майже 100 млн грн. заборгованості, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу за договором.

Ухвалою місцевого господарського суду до участі у справі залучено правонаступника ПАТ «Київенерго» — КП «Київтеплоенерго» — та замінено відповідача у справі правонаступником із посиланням, зокрема, на приписи ч.3 ст.22 закону «Про теплопостачання» від 22.06.2005 №2633-IV. Постановою апеляційного господарського суду ухвалу скасовано.

Залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, у постанові №910/5080/18 ВС зазначив таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м.Києва) попереднім користувачем (ПАТ «Київенерго») у зв’язку з припиненням дії угоди про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу

м.Києва, на підставі якої попередній користувач володів і користувався комплексом. Із 1.05.2018 майновий комплекс був переданий власником на праві господарського відання у володіння та користування іншому суб’єкту господарювання — КП «Київтеплоенерго».

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі ч.3 ст.22 закону №2633-IV буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи — попереднього користувача цілісного майнового комплексу — на нового користувача, який не може нести відповідальності за неефективне використання об’єктів теплопостачання попереднім користувачем комплексу.

З огляду на викладене ВС погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що поширення положень ч.3 ст.22 закону №2633-IV на ці правовідносини буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (у тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже, суперечить справедливому застосуванню норми як елементу верховенства права.

ДЖЕРЕЛО