Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа оскаржила до суду наказ щодо свого переведення на іншу посаду та просила поновити її на попередній посаді.
Відповідно до обставин справи відповідачем внесено зміни до структури та скорочено штат і чисельність працівників. Позивачу запропонували згідно з новим штатним розписом посаду головного спеціаліста, а позивач погоджувалась на переведення її на посаду заступника начальника відділення - начальника відділу.
Втім, відповідач перевів позивача на посаду головного спеціаліста без її згоди.
Позивач оскаржила наказ до суду та зазначала про те, що відповідач не мав права переводити її на посаду головного спеціаліста, оскільки нею не надано згоду на переведення, заяву на укладення відповідного трудового договору позивач не писала, а тому не повинна виконувати ту роботу, згоди на виконання якої вона не давала.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд виходив з того, що за відсутності письмової згоди позивача перейти працювати на запропоновану їй посаду головного спеціаліста відповідач не мав правових підстав в односторонньому порядку переводити її на цю посаду, адже відсутність письмової згоди позивача на таке переведення, унеможливлює укладення відповідного трудового договору, який відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) укладається у вигляді наказу і за згодою сторін встановлює та закріплює межі умов цього договору.
Апеляційний суд дійшов інших висновків, скасував рішення суду першої інстанції, а у позові відмовив. Суд зазначив, що переведення на іншу роботу позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки посада позивача була виведена (скорочена) зі штатного розпису, та їй було запропоновано роботу за наявними вакансіями, яка відповідає її спеціальності та кваліфікації. Враховуючи, що позивач виходить на роботу та виконує обов'язки головного спеціаліста, апеляційний суд дійшов висновку, що трудові права позивача під час її переведення на посаду головного спеціаліста не були порушені.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду скасував постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.
Суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Суд зауважив, що згідно з вимогами чинного законодавства працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А суд апеляційної інстанції, установивши, що позивач не надала згоду на переведення на запропоновану їй посаду та на її утриманні знаходиться малолітня донька, залишив поза увагою, що згідно з штатним розписом була наявна вакантна посада заступника начальника відділення - начальника відділу.
Відсутність же письмової згоди позивача на переведення унеможливлює укладання відповідного трудового договору, який відповідно до статті 24 КЗпП України укладається у вигляді наказу і за згодою сторін встановлює та закріплює межі умов цього договору (постанова від 24.04.2019 у справі № 501/82/18).
_03_03.png)
