Аналіз справ про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність за ІІ – ге півріччя 2018 року.

Злочинність неповнолітніх завжди була і залишається гострою актуальною правовою та суспільною проблемою, що постійно привертає увагу вчених і практиків. Вона є складовою загальної злочинності та засвідчує тенденції її розвитку в майбутньому. Це зумовлено не лише тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, а й тим, що на сьогодні, це – одна з найбільш кримінально-уражених верств населення.

Злочинність неповнолітніх є різновидом більш загального соціального феномену  злочинності в цілому, тому, закономірно, що їй притаманні всі змістовні ознаки останньої.

Передусім підкреслимо, що злочинність неповнолітніх – це своєрідний індикатор соціальної ситуації в державі. Зростання злочинності неповнолітніх, як правило, свідчить про несприятливі соціальні процеси. Аналіз злочинності неповнолітніх є, з одного боку, інструментом виявлення криміногенних факторів в соціумі, а з іншого – базою для прогнозування злочинності в цілому.

Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки якісно та кількісно відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців, який характеризується не тільки низкою соціальнопсихологічних особливостей цієї категорії, а й їх правовим статусом у суспільстві.

Так, з правової точки зору, відокремлення злочинності неповнолітніх в окремий вид злочинності здійснюється на підставі такої специфічної кримінально-значущої інтегруючої ознаки, як вік особи злочинця, точніше суб’єкта злочину.

Згідно положень ст. 22 КК України суб’єктом злочину, за загальним правилом, може бути особа, що досягла 16 років, а в окремих випадках, передбачених ч. 2 цієї статті – з 14 років. Отже, злочинність неповнолітніх охоплює випадки, коли злочини вчинено особами суб’єктами злочину у віці від 14 до 18 років.

Розглядаючи проблему злочинності серед неповнолітніх, необхідно виділити сукупність обставин та факторів, що сприяють підвищенню її рівня. Серед них перше місце посідає сім’я, в якій виховується майбутній правопорушник (злочинець), відсутність контролю з боку суспільства (серед неповнолітніх спостерігається незайнятість, відсутність профілактичної та попереджувальної роботи, алкоголізм і наркоманія серед однолітків, тощо.

Найпоширенішим методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй. Це завдання є пріоритетним для правоохоронної системи нашої держави. Суспільство заклопотане, перш за все, тим щоб захистити себе від неповнолітніх правопорушників, і в водночас повернути до нормального життя тих, які стали на хибний шлях. Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально запобігати вчиненню ними нових злочинів та виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя щодо неповнолітніх, суди мають забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як неповнолітнього підсудного, так й інших учасників процесу.

Особливе значення у запобіганні та профілактиці злочинів серед неповнолітніх мають кримінально-процесуальні, у тому числі й запобіжні заходи, що застосовуються до неповнолітніх. Вони можуть сприяти попередженню злочинів і водночас забезпечити виправлення підлітків.

Статистичні дані вказують на те, що злочинність неповнолітніх тісно пов’язана із соціально-побутовими умовами їх проживання, матеріальним та культурним рівнем батьків неповнолітніх та їх оточення, профілактичними заходами учбових закладів, органів та міліції у справах дітей.

Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинів та виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя, суди повинні забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як підсудного неповнолітнього, так й інших учасників процесу.

Правосуддя щодо неповнолітніх має бути складовою процесу національного розвитку кожної країни. Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому суди повинні враховувати вимоги міжнародних правових актів, зокрема тих, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого захисту дітей та підлітків. Україною було підписано міжнародний договір від 29 листопада 1985 р., за яким вона взяла на себе зобов’язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). У пр. 2.1 зазначених Правил підкреслюється необхідність неупередженого їх застосування.

В іншому важливому міжнародному документі — Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. (далі — Конвенція), міститься гуманне положення щодо застосування до неповнолітнього міри запобіжного заходу. Відповідно до ст. 37 Конвенції «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».

Основні напрями державної політики України стосовно дітей і заходи щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, суспільними інститутами були визначені в Національній програмі «Діти України» (затверджена Указом Президента від 18 січня 1996 р. № 63/96; далі — Національна програма). Серед її основних завдань — здійснення заходів щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму і куріння серед дітей.

Роз’яснення судам з питань застосування законодавства щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх надані Пленумом Верховного Суду України в постановах:

а) від 16.04.2004  № 5  «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх». б) від 27.02.2004  № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»;в) від 15.05.2006  № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».Також суди загальної юрисдикції під час здійснення кримінальних проваджень щодо не повнолітніх, регулюють свою роботу за допомогою Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» від 16 січня 2017р. Значні зміни відбуваються в злочинному середовищі серед неповнолітніх. Стан підліткової злочинності викликає занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів для її попередження, вжиття додаткових заходів з боку державних органів і громадськості, які б сприяли поступовому зменшенню злочинних проявів у середовищі неповнолітніх. Серед загальних заходів профілактики зазначених явищ важливе місце посідає процесуальна діяльність органів розслідування, прокуратури і суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх. У цій роботі необхідно значно підвищити якість розслідування і судового розгляду зазначеної категорії кримінальних справ.

Рівень криміналізації у підлітковому середовищі залишається високим. 

Здійснюючи правосуддя стосовно неповнолітніх, судді мають неухильно дотримуватись норм міжнародно-правових актів, національного законодавства, зокрема кримінального та кримінального процесуального законодавства з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України прав і свобод неповнолітнього підсудного.

На виконання плану роботи Біляївського районного суду Одеської області за ІІ – ге півріччя  2018 рік проведено аналіз справ про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність.

Згідно з ч.10 ст.31 КПК України кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акту, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Відповідно засад використання автоматизованої системи документообігу Біляївського районного суду Одеської області визначено спеціалізацію суддів із розгляду справ даної категорії.

Відповідно з проведеного аналізу в Біляївському районному суді Одеської області за ІІ півріччя 2018 року, до канцелярії суду надійшло 15 обвинувальних актів,  щодо притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Зазначені 15 кримінальних проваджень у ІІ – му півріччі 2018 році здійснювались відносно 19 неповнолітніх осіб. З них 15 кримінальних проваджень розглянуто з постановленням вироку за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених  ч.1,2 ст.125,  ч.2 ст.15, ч.1, 3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2,3 ст. 187, ч.2,3 ст.289, ст. 395 КК України.

Злочини особами, що не досягли повноліття, були вчинені в стані що виключає алкогольне або наркотичне сп’яніння. Всі обвинувачені чоловічої статті. 5 осіб є учнями школи, 1 – учень ліцею, 1 – студент академії, 11 - осіб які отримали середню загальну та повну загальну середню освіту, навчання не продовжили та не працювали, 1- особа має середньо-спеціальну освіту, навчання не продовжував та не працював; 14 осіб вчинили кримінальне правопорушення, будучи раніше не судимими; 5 осіб мали судимість, зокрема:

1 особа- за ч.3 ст.185 КК Україна, до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76,104 КК України з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;

1 особа – за ч.1 ст.185 КК України, до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76,104 КК України з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;

1 особа – за ч.2 ст.185 КК України, до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;

1 особа- за ч.1, 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України з випробуванням строком на 2 роки;

1 особа- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України з випробуванням строком на 1 рік (згідно постанови суду звільнений від призначеного покарання); за ч.2,3 ст. 185, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України з випробуванням строком на 3 роки; ч.3 ст.185, 71 КК України до 4 років позбавлення волі; ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі; ст. 128 КК України до 1 року обмеження волі.

Як правило, злочини скоювалися одноособово, однак по одній справі в якості обвинувачених було притягнуто двох неповнолітніх осіб. Крім цього, одна справа розглянута щодо дорослого та двох неповнолітніх обвинувачених, які скоїли злочин за попередньою змовою між собою,  одне кримінальне провадження відносно трьох дорослих осіб та одного неповнолітнього,  та одне кримінальне провадження розглянуте відносно одного дорослого який втягнув двох неповнолітніх у злочину діяльність.

Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені статтею 91 КПК України і є загальною для всіх проваджень, у тому числі й про злочини, вчинені неповнолітніми.

Відповідно до ч.1 ст. 484 КПК України, порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 Кримінального процесуального Кодексу України, яка регулює загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх. У цій главі містяться норми щодо посиленого захисту прав неповнолітніх у кримінальному судочинстві, що полягає у подвійному представництві інтересів неповнолітнього в суді – його законним представником, наділеним широкими повноваженнями, і захисником (адвокатом); у розгляді додаткових питань, що є складовою предмету доказування у кримінальній справі стосовно неповнолітнього, з’ясуванні умов його життя й виховання, наявності дорослих підбурювачів, інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність; у вирішенні судом додаткових питань при постановленні вироку у справі стосовно неповнолітнього (чи можна замінити покарання у виді позбавлення волі іншим покаранням, не пов’язаним із позбавленням волі); у виділенні кримінального провадження стосовно неповнолітнього за наявності у ній повнолітніх співучасників злочину в окреме провадження на стадії досудового розслідування.

Особливості судового розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх закріплені також у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

Під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього судді з’ясовували вік підлітка, стан його здоров’я та рівень загального розвитку, характеристику особи, умови життя і виховання, обставини, що негативно впливали на виховання, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, наявність даних про розумову відсталість підлітка, не пов’язану із душевним захворюванням, також з’ясовували, чи могла ця особа повністю усвідомлювати значення своїх дій, якою мірою могла ними керувати. Це допомагало виявити безпосередні причини, які спонукали неповнолітнього до вчинення злочину, зробити висновки, чи є це правопорушення випадковим або його зумовили певні фактори, які слід усунути. Необхідність в з’ясуванні вказаних обставин пояснюється тим, що вони впливають на вирішення важливих питань щодо встановлення істини у справі, притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності або звільнення від неї, призначення виду та міри покарання.

  Загалом, за результатами проведеного узагальнення вбачається, що при розгляді справ про злочини неповнолітніх за ІІ-ге півріччя 2018 судом дотримано вимог чинного законодавства, яким регулюється розгляд справ зазначеної категорії.

Проведення аналізу судової практики щодо злочинної діяльності неповнолітніх, їх обговорення та врахування в роботі сприятиме удосконаленню судової практики, уникненню порушень та помилок, що є вкрай необхідним для профілактики злочинності серед молодого покоління, підвищення рівня їх правової свідомості та культури.

В результатах проведеного узагальнення знайшло своє відображення правильність застосування законодавства при судовому розгляді кримінальних справ щодо неповнолітніх, відповідність призначеного покарання вимогам кримінального законодавства.

В цілому, суд забезпечив гарантовану реалізацію права кожного неповнолітнього на захист та кваліфіковану правову допомогу, та сприяв ефективному здійсненню кримінального правосуддя щодо неповнолітніх.

За повідомленням прес-служби суду