Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач просив адміністративний суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби (ДВС) про відкриття виконавчого провадження.
Позивач покликався на те, що виконавче провадження було відкрито передчасно, виконавчий документ - постанова Департаменту архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) про накладення штрафу оскаржується позивачем до суду, а відтак у силу приписів статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) вона законної сили не набрала, а державний виконавець повинен був повернути її стягувачу без виконання.
Окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення відділом ДВС спірної постанови про відкриття виконавчого провадження постанова ДАБІ не набрала законної сили, проте, оскільки позов позивача згодом було залишено без розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнавати протиправною оскаржувану постанову.
Апеляційний адміністративний суд скасував таке рішення та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправною та скасував постанову відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив, що стаття 291 КУпАП у редакції, яка діяла на час винесення постанови, визначає, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже з урахування приписів статей 289, 291 КУпАП постанова була предметом оскарження та законної сили не набрала.
Тому ВС визнав вірним висновок апеляційного суду про неможливість звернення постанови до примусового виконання станом на момент відкриття виконавчого провадження та, відповідно, про наявність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції, з урахуванням мотивування судом першої інстанції висновків щодо законності спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на факт залишення без розгляду позовної заяви до ДАБІ, нагадав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття (вчення) оспорюваних рішення, дії чи допущення бездіяльності.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що на час звернення ДАБІ із заявою про примусове виконання постанови інформації про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не надано.
А органи ДВС і приватні виконавці в силу Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.
Тому, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження протиправною та виключив зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вказівку на протиправність оскарженої постанови ДВС.
З огляду на відсутність у спірної постанови відділу ДВС такої властивості, як протиправність, Верховний Суд визнав належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача скасування цієї постанови (постанова від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).
_03_03.png)
