Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач просив суд про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки він був незаконно звільнений з роботи.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовної заяви.
Позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, зокрема, покликався на те, що підставою для звільнення у заяві зазначено пункт 1 статті 36 КЗпП України, проте в наказі підставою для звільнення зазначено за угодою сторін, пункт 1 статті 26 КЗпП України, отже, в обох документах звільнення відбулося за різними статтями та причинами. Також скаржник вказував на те, що суди не перевірили, що заява про звільнення за згодою сторін написана під психологічним тиском та в умовах шантажу.
Суд касаційної інстанції також не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.
Верховний Суд нагадав, що припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути укладені як в письмовій такі в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з’ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.
Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки звільнення позивача відбулося за угодою сторін та на підставі відповідної заяви позивача про звільнення, а анулювання такої домовленості не мало місця, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Касаційний цивільний суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що підставою для звільнення у заяві зазначено пункт 1 статті 36 КЗпП України, проте в наказі підставою для звільнення зазначено за угодою сторін, пункт 1 статті 26 КЗпП України, отже, в обох документах звільнення відбулося за різними статтями та причинами та зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення описки у наказі про звільнення. А така описка не впливає на правильність та обґрунтованість висновків судів (постанова від 27.03.2019 у справі № 524/3490/17-ц).
_03_03.png)
