Суддя ВССУ та експерти Ради Європи обговорили механізми розгляду скарг та розслідування злочинів щодо жорстокого поводження в пенітенціарних установах

Під час зустрічі, яка відбулася у ВССУ 11 жовтня 2013 року, суддя судової палати у кримінальних справах Ірина Григор’єва ознайомила експертів Ради Європи з нормами національного законодавства щодо захисту прав підозрюваних, обвинувачених, засуджених, механізмами розгляду скарг та розслідування злочинів, пов’язаних із жорстоким поводженням і безкарністю. Місію Ради Європи у рамках спільної програми ЄС і РЄ «Посилення боротьби із жорстоким поводженням і безкарністю» представляли консультант, професор Університету Глазго (Шотландія) Джеймс Мердок, місцевий координатор зазначеної програми у країнах Південного Кавказу, Молдові й Україні Олена Родіоненко та місцевий консультант Олександр Букалов.

Метою візиту експертів Ради Європи в Україну є вивчення законодавчих, інституційних механізмів розгляду скарг та розслідування злочинів, що стосуються жорстокого поводження й інших серйозних порушень прав людини в пенітенціарних установах. Зокрема, представників місії цікавили питання, пов’язані із доступністю для затриманих осіб інформації щодо існуючого порядку розгляду скарг та розслідування злочинів на різних стадіях кримінального провадження, процедурою документування фактів жорстокого поводження, у тому числі медичної і судово-медичної експертиз.

Як повідомила під час зустрічі Олена Родіоненко, експерти Проекту за результатами дослідження підготують звіт із висновками та рекомендаціями, який буде представлено під час проведення круглого столу наприкінці цього року.

Джеймс Мердок, інформуючи про завдання місії, зауважив, що востаннє відвідував Україну в 2009 році, і тоді стурбованість експертів викликала значна кількість скарг у судах щодо жорстокого поводження з підсудними. Тому консультант РЄ поцікавився, чи змінилася ситуація з того часу.

Зазначена проблема, як поінформувала Ірина Григор’єва, була актуальною під час дії Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Слідчі органи мали  можливість представляти у якості доказів показання підозрюваних чи обвинувачених, які вони давали на досудовому слідстві. Перевірити прийнятність доводів підсудних, які скаржилися на застосування незаконних методів, у тому числі жорстоке поводження, було складно, оскільки з моменту отримання цих показань і до моменту передачі справи до суду вже минуло чимало часу і наслідків такого поводження фактично не залишилось.

Натомість після прийняття нового КПК, зауважила Ірина Григор’єва,  ситуація змінилася. Адже відповідно до ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а згідно з  ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином, підкреслила Ірина Григор’єва, застосування фізичного впливу на особу з метою штучного формування доказів обвинувачення втрачає сенс. А, як наслідок, механізми, що використовувалися слідчими органами для забезпечення високих показників розкриття злочину, перестали спрацьовувати.

Як зазначила суддя ВССУ, важливу роль у дотриманні прав особи у кримінальному провадженні відіграє слідчий суддя. Так, згідно із положеннями частин 6–8 ст. 206 КПК у разі наявності заяви про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування дослідити факти, викладені в заяві особи, а також вжити необхідних заходів для забезпечення її безпеки. Крім того, слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 206 КПК, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання особи або тримання під вартою. Право не вживати дій, передбачених частинами 6–8 ст. 206 КПК, надано слідчому судді лише у випадку, коли прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

ВССУ й суди апеляційної інстанції, наголосила суддя, не залишають поза увагою жодної скарги, заяви, поданої стороною захисту в судовому засіданні. Навіть якщо минуло багато часу з того моменту, як, за словами особи, до неї було застосовано незаконні заходи впливу, призначається перевірка, яку має здійснювати відповідний прокурор.

Експерти Ради Європи подякували за надану інформацію та відзначили, що обов’язково врахують ці відомості під час підготовки рекомендацій. У свою чергу Ірина Григор’єва висловила сподівання, що пропозиції міжнародних фахівців допоможуть удосконалити механізми боротьби із жорстоким поводженням у пенітенціарних установах України.