Підстави для надання батькові відпустки для догляду за дитиною: позиція ВС

Підставою для надання батькові відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є не лише подання батьком відповідної заяви.

Підставою для надання батькові відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є не лише подання батьком відповідної заяви, а й надання ним встановлених частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки» документів, а саме довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № К/9901/20431/19.

Обставини справи

Суть спору полягала у визначенні правомірності відмови позивачу у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та його звільнення з Національної поліції України у зв’язку з відсутністю на службі.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов’язано відповідача надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.09.2018.

Визнано протиправним та скасовано накази відповідача у частині звільнення позивача зі служби у Національній поліції України. Поновлено його на посаді.

Приймаючи судове рішення про часткове задоволення позову, суди дійшли висновку про протиправність відмови відповідача у наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з визначених відповідачем підстав та зобов’язав відповідача надати соціальну відпустку.

Висновок Верховного Суду

Так, судді ВС підкреслили, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

ВС зауважив, що подання батьком дитини передбачених частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки» заяви і відповідних документів є безумовною підставою для надання останньому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність відмови ГУНП в Івано-Франківській області у наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з викладених у листі підстав, а саме: у зв'язку з ненаданням повного переліку відповідних документів.

ВС зазначив, що з матеріалів справи видно, що позивач звернувся до ГУНП в Івано-Франківській області із відповідним рапортом у порядку, встановленому чинним законодавством та переліком необхідних документів.

Отже, правильним є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не надавши позивачу гарантовані чинним законодавством України відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Слід зазначити, що колегія суддів не взяла до уваги доводи апелянта про те, що матір дитини не має права на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в даній справі розглядається вимога про надання відпустки позивачу як батьку дитини, а не матері.

ВС підкреслив, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» установлено такі види соціальних відпусток як, зокрема, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону) й відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону).

При цьому, після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 Закону України «Про відпустки»).

Указане дає підстави для висновків, що згадані відпустки є самостійними та право на одну відпуску не визначає обов'язок надання іншої відпустки чи виключає її надання, лише унормовує їх черговість. Незважаючи на це, рапорт позивача не був розглянутий, а було ініційоване проведення службового розслідування за фактом невиходу позивача на службу.

Колегія суддів зазначила, що звільнення працівника поліції з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Причини відсутності позивача на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листками непрацездатності, є поважними.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач у судовому засіданні підтвердив, що здійснював догляд дитини, оскільки дружина працювала. Як видно з матеріалів справи у ході проведення службового розслідування відповідач не встановив причини відсутності позивача на роботі, не надав останньому можливості надати відповідні документи про поважність причини відсутності на роботі натомість визначив допущення порушення службової дисципліни у зв'язку з відсутністю останнього на службі у період з 08 вересня 2018 року.  

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не було отримано жодних підтверджуючих доказів, усі заходи в межах службового розслідування вживалась після його завершення та прийняття оскаржуваних рішень.

Також ВС не погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі, щодо неможливості надати позивачу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема, у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному та відсутністю підтверджуючих документів щодо часу перебування на лікуванні, з огляду на наступне.

Підставами такої відмови відповідачем було визначено перебування позивача на лікарняному та відсутністю підтверджуючих документів щодо часу перебування на лікуванні. Однак, факт відсутності таких документів був спростований в ході судового розгляду справи.

Як зазначалося, підставою для надання батькові відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є не лише подання батьком відповідної заяви, а й надання ним встановлених частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки» документів, а саме довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Водночас ненадання таких документів або неналежність таких документів не були окремою підставою спірної відмови відповідача у наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тому, ВС прийшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву.

Отже, реальним і вірним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання ГУНП в Івано-франківській області повторно розглянути його заяву, оскільки у спірних правовідносинах суд не вправі зобов’язати відповідача надати позивачу відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки суд не може своїм рішенням підміняти державний орган, на який законом покладено обов’язок прийняття такого.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність зміни пункту 3 резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду шляхом викладу його у такій редакції: «Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області повторно розглянути рапорт особи щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 вересня 2018 року».

ДЖЕРЕЛО