Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВС/КЦС у справі № 752/7501/18 від 07 жовтня 2020 р.
Фабула судового акту: Мабуть все ж законодавцю слід удосконалити сімейне законодавство, яке стосується правого статусу спільного майна подружжя та солідарної відповідальності подружжя за прийнятими на себе грошовими зобов’язаннями одним із подружжя. Непослідовність та алогічність у підходах суддів до вирішення спорів щодо зобов’язань подружжя між собою та спільно перед третьою особою продовжує мати місце і на рівні ВС особливо, коли до справи береться суддя Луспеник Д. Д.
В цій справі чоловік взяв позику і не повернув. На час взяття коштів цей чоловік перебував у шлюбі. Кредитор на підставі ст. 65 СК України вирішив стягнути кошти з колишньої дружини боржника. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовільнив і борг з дружини стягнув. Зокрема суд апеляційної інстанції підкреслив, що кошти отримані чоловіком у борг були використані для розвитку сімейного бізнесу, тобто в інтересах сім’ї, дружина була обізнана про таку позику, законодавство не передбачає обов’язкового нотаріального посвідчення договору позики як і не передбачає обов’язкової письмової згоди дружини на отримання її чоловіком коштів у борг навіть у чималих сумах. Таким чином, у дружини виникає на рівні із чоловіком солідарний обов’язок повернути борг кредитору.
Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обгрунтовуючи своє рішення ВС зазначив: "«інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.»
Тлумачення ч. 4 статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).
Але хто повинен це доводити? Боржник чи кредитор? І якими доказами? Питання риторічне...
Ця колегія суддів ВС зобов'язує суди досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший ж подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики. Яким чином позивач може це довести? Чому це не повинен робити боржник чи жінка боржника?
Ця колегія суддів ВС вважає, що дружина повинна давати письмову згоду на укладння чоловіком договору позики. Хіба обов'язковість цього передбачено законом?
До того ж це суперечить іншим позиціям ВС (дивиться нижче), в яких згода на грошові (боргові) зобов'язання від подружжя не потребується, лише на розпорядження майном.
В даному випадку ВС також не вважає доказами витрачення коштів в інтересах сім’ї витрати їх на розвиток Приватного підприємства, хоча ця організаційно-правова форма ведення бізнесу є спільної сумісної власністю подружжя.
_03_03.png)
