ОДНІЄЮ З ФОРМ (СПОСОБОМ) ПЕРЕШКОДЖАННЯ ВИКОНАННЮ СУДОВОГО РІШЕННЯ Є ВІДКРИТТЯ НОВИХ РАХУНКІВ У БАНКАХ

Вироком суду особу засуджено за ч. 2 ст. 367 КК та за ч. 3 ст. 382 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без штрафу.

Так, виконувача обов`язків директора державного підприємства визнано винуватим у тому, що він умисно не виконав рішення суду, за яким було стягнуто солідарно з особи та ДП кошти.

Відповідно до обставин провадження державний виконавець наклав арешт на кошти ДП, про що підприємству було повідомлено. Незважаючи на це особа, будучи обізнаним про накладений арешт на кошти на розрахункових рахунках підприємства, не бажаючи виконувати судове рішення про повернення боргу, умисно відкрив нові розрахункові рахунки, через які підприємство здійснювало фінансово-господарські операції.

Апеляційний суд кримінальне провадження щодо особи закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в його діяннях складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК.

Колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком апеляційного суду щодо відсутності у діянні особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Проте висновок апеляційного суду щодо відсутності складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 382 КК суд касаційної інстанції визнав необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції свої висновки мотивував тим, що наявності прямого умислу у в.о. директора ДП перешкодити виконанню рішення суду про стягнення боргу за наявності реальної можливості його виконання, органом досудового розслідування не доведено, а судом першої інстанції - не встановлено, як не доведено та не обґрунтовано наявності істотної шкоди охоронюваним законом правам громадянина як кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 382 КК. Колегія суддів погодилась з тим, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази підтверджують факт ведення ДП фінансово-господарської діяльності, однак зважаючи на те, що отримані підприємством кошти використовувались виключно для забезпечення виробничого процесу, в тому числі на оплату праці працівників та погашення по ній заборгованості, не знайшла підстав вважати, що відкриття відповідних рахунків у банківських установах та проведення по них фінансових операцій свідчить про наявність у особи прямого умислу на непогашення заборгованості саме стягувачу та намір перешкодити виконанню судового рішення, ухваленого на користь останнього.

ККС зазначив, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Перешкоджання виконанню судового акта - це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.

Суд зауважив, що однією з форм (способом) перешкоджання виконанню судового рішення є відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника - юридичної особи (ч. 6 ст. 65, ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно у старій та новій редакції вказаного закону).

Особа під час розгляду кримінального провадження не заперечував, що був обізнаний про відкрите виконавче провадження щодо ДП, зокрема і про накладений державним виконавцем арешт на рахунки підприємства, незважаючи на що відкрив інші рахунки для здійснення господарської діяльності, що також підтверджено іншими матеріалами кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не зважив на те, що мотиви вчинення злочину, передбаченого ст. 382 КК, можуть бути різними, однак на кваліфікацію не впливають, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо особи за ч. 3 ст. 382 КК.

Тому ККС скасував ухвалу апеляційного суду в частині скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження щодо особи за ч. 3 ст. 382 КК та призначив в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції (постанова від 10.12.2019 у справі № 701/340/17).

ДЖЕРЕЛО